11 клас. Всесвітня історія. Оксамитові революції в країнах Східної Європи. Розпад Радянського Союзу

Розпад Радянського Союзу прискорив демократичні зміни у країнах Центральної та Східної Європи. Революції кінця 1980-х – початку 1990-х років були народно-демократичними та антитоталітарними, зокрема у Польщі, де в 1989 році до влади прийшли не комуністи, а в 1990 році ПОРП припинила існування. В Угорщині у 1988 році Янош Кадар пішов у відставку, формувалася багатопартійна система. У Болгарії Тодор Живков втратив владу у 1989 році, що призвело до ліквідації законів, що обмежували демократичні права громадян.

У Румунії революція розпочалася з придушення виступів у Тімішоарі та Бухаресті. Ніколае Чаушеску та його дружина були заарештовані і розстріляні. Одним з лідерів революції став Йон Ілієску. У Чехословаччині дисидентський рух активізувався з «Хартією-77». Революція розпочалася з розгону студентської демонстрації у Празі 17 листопада 1989 року, відбувалася мирно і отримала назву «оксамитової». Чехословаччина припинила існувати 31 грудня 1992 року, розділившись на Чехію та Словаччину.

У період «перебудови» в СРСР активізувався національний рух, з'явилися етнічні конфлікти. У 1990 році Литва, Естонія, Росія, Україна та інші республіки затвердили декларації про державний суверенітет. У серпні 1991 року стався державний переворот (ДКНС), але завдяки опору Бориса Єльцина та населення, його було придушено. Це прискорило проголошення незалежності багатьма республіками. 8 грудня 1991 року керівники Білорусі, Росії та України підписали заяву про припинення існування СРСР.

У 1990 році розпочалися процеси розпаду Югославської Федерації через ідеї антикомунізму та національного суверенітету. Після проведення багатопартійних виборів Словенія та Хорватія здобули перемогу національно орієнтованих партій. Заяви Слободана Мілошевича про об'єднання сербських земель заклали основи конфліктів. Розпад СРСР у 1991 році прискорив дезінтеграцію Югославії. Міжетнічні та конфесійні протистояння призвели до громадянської війни та утворення нових незалежних держав: Словенії, Хорватії, Македонії, Боснії і Герцеговини. У 2006 році розпався державний союз Сербії і Чорногорії.

На початку 1990-х років Чехословаччина переживала політичні та економічні перетворення. Була проведена департизація, люстрація, реформування економіки на ринкових засадах. Проте посилювалися відцентрові тенденції та національні суперечності між чехами і словаками. Це призвело до розділення країни на Чеську Республіку та Словацьку Республіку 1 січня 1993 року. «Оксамитові» революції призвели до формування багатопартійності та створення громадянського суспільства в країнах Центральної та Східної Європи. У соціально-економічній сфері було проведено приватизацію, що викликало тимчасове зростання безробіття та соціального напруження. Польща, Словенія та Угорщина успішно інтегрувалися до НАТО та ЄС, тоді як інші країни, такі як Сербія, Македонія, Болгарія та Румунія, зіткнулися з повільнішими та хаотичнішими реформами.

Економічні прорахунки, особливо в Болгарії, Румунії, Сербії та Македонії, призвели до падіння життєвого рівня. Країни зіткнулися з проблемою безробіття, міжнаціональними суперечностями, такими як трансільванська проблема між Румунією та Угорщиною. Угорщина та Словенія успішно залучали іноземні інвестиції, що дозволило їм досягти високого рівня ВВП на душу населення та стати членами НАТО та ЄС. Загалом, країни Центральної та Східної Європи подолали значні політичні та соціально-економічні труднощі, що виникли після зміни суспільного ладу, і поступово просуваються у своєму розвитку.