11 клас. Всесвітня історія. Країни Близького Сходу у другій пол. ХХ – на початку ХХІ ст. Частина 2

Після Другої світової війни іранський шах Мохаммед Реза проводив політику європеїзації та модернізації країни, що включала економічні реформи та надання жінкам права голосу. Проте швидка урбанізація без достатнього промислового розвитку призвела до безробіття та невдоволення. Опозицію шаху очолило мусульманське духовенство на чолі з аятолою Хомейні. У 1979 році відбулася Ісламська революція, що призвела до повалення монархії та створення Ісламської республіки. Влада перейшла до ісламського духовенства, що призвело до заборон політичних партій, репресій та невідповідності обіцяним соціально-економічним змінам. Країна стикнулася з безробіттям і бідністю.

«Арабська весна» – це сукупність радикальних політичних змін, що відбулися у низці країн Північної Африки та Близького Сходу навесні 2011 року. Протести, що почалися в Тунісі, поширилися на Єгипет, Ємен та Бахрейн, були викликані вимогами зниження цін на продовольство, створення робочих місць та боротьби з корупцією. В Тунісі, Єгипті, Лівії та Ємені правлячі режими були повалені, а в усіх арабських країнах, де відбулися революції, до влади прийшли ісламісти. Сирія зазнала найбільших втрат, перетворившись на майданчик протистояння Росії та США, що призвело до громадянської війни.

Особливу загрозу для регіону становить псевдохаліфат «Ісламська держава» (ІДІЛ), який взяв під контроль значні території Сирії та Іраку. У 2014 році ІДІЛ захопила Мосул та проголосила халіфат. На піку свого впливу у 2015 році ІДІЛ контролювала території з мільйонами населення. До боротьби з ІДІЛ долучилися США та країни Євросоюзу, що спровокувало терористичні атаки ІДІЛ у різних містах світу. Ідеологія «Ісламської держави» приваблює молодь і створює ілюзію всемогутності, сім'ї та обраності, використовуючи невирішені соціально-економічні проблеми та релігійне протистояння. Незважаючи на відступ угруповання в Іраку, прихильники «Ісламської держави» продовжують здійснювати терористичні акти.